«Крейда в кишені» — простір для натхнення, рефлексії та розвитку сучасного педагога. «Крейда в кишені» — блог про викладання, освіту в Україні, педагогічні лайфхаки та повсякденне життя викладачок. Тут ви знайдете натхнення, досвід і практичні поради.
Мови рідної скарби
Тамара ВОЛОС, викладачка української мови та літератури
Українська мова ― рідна мова для кожного українця, бо саме в ній ― велична історія, глибока мудрість та незрівнянна краса нашої Батьківщини. Слухаючи звуки української мови, ми чуємо та відчуваємо спів солов’я, шурхіт листя, цвітіння підсніжників, дзюрчання води.
Кожна свідомий українець повинен вивчати та поважати рідну мову, бо саме в ній ― душа людини, її справжня сутність. Потрібно цінувати цей коштовний дар, який нам подарований від народження.
Для активного вивчення рідної мови, для становлення людини як особистості, а також для досягнення успіхів у життя я пропоную учням різні методи та форми, такі як: мовні батли, мовні турніри, мовні двобої, мовні ігри. Пропоную читати твори письменників-класиків для поповнення словникового запасу та формування вміння правильно, чисто і красиво викладати свої думки.
Професійний тиждень пекаря : цікаво, професійно та творчо
Алла МІРОШНІКОВА, викладачка англійської мови
Тиждень професії пекаря у нашому навчальному закладі проходить дуже цікаво, професійно й творчо. Кожен викладач, дотичний до підготовки майбутніх пекарів, проводить відкриті заняття, виховні години та різноманітні заходи, що розкривають усю важливість і красу цієї професії.
Я таку виховну годину проводила вперше. Минулого року це був урок англійської мови для третього курсу. А цього разу це була відкрита виховна година. На захід завітали гості, для першокурсників це був перший подібний досвід. Усі присутні переконалися, що професія пекаря — одна з найпотрібніших у світі, адже саме завдяки праці пекарів на нашому столі щодня є запашний хліб.
Під час заходу були присутні викладачі та майстри виробничого навчання, які навчають учнів тонкощів пекарської справи. Їм було приємно чути впевнені слова й щирі висловлювання про цінність та важливість їхньої праці.
Цей день став ще одним підтвердженням того, що професія пекаря — це не просто робота, а справжнє покликання!
Класний керівник..? Це класно!
Алла МІРОШНІКОВА, викладачка англійської мови
Навчальний рік розпочався для мене дуже плідно. Роботи чимало, але вона надихає, адже навчальний процес органічно переплітається з виховною роботою. Кожен день приносить нові виклики, можливості та радість від спілкування з учнями. Під кінець серпня вже так хотілося повернутися до роботи з дітьми. Душа ніби відчувала, що попереду на мене чекає щось особливе. І справді – цього року я маю першокурсників, я їхній класний керівник.
Приємно вражена: діти гарно виховані, щирі, відкриті, готові допомогти. Їхній позитив і доброта надихають!
Хочеться творити, хочеться робити більше, хочеться радувати і навчати. Тож – уперед!
«Неологізми: від хайпу до штучного інтелекту»
Людмила КОВАЛЕНКО, викладачка української мови
Мова завжди крокує поруч із людиною. Вона росте, розвивається і змінюється разом із нами. Ще кілька десятиліть тому ніхто й гадки не мав про слова, якими ми користуємося щодня. А сьогодні вони звучать так природно, наче були завжди. Згадайте лише слово «смартфон». Колись у людей були стаціонарні телефони, потім мобільні, а тепер ми не уявляємо життя без «розумних» пристроїв, що вміють майже все. Або ж слово «стрім». Раніше пряма трансляція була рідкістю, а тепер будь-хто може натиснути кнопку — і розповідати світу про свої події наживо.
Молодь теж не відстає: у їхньому мовленні народжуються свої неологізми. Коли щось неймовірно круте — вони кажуть «топчик», коли дуже смішно — «рофл», а коли незручно чи соромно — обов’язково пролунає «крінж». Ці слова роблять мову емоційною, живою, сучасною. Неологізми відображають життя суспільства. Під час пандемії з’явився термін «ковід-паспорт», у часи війни — «волонтерський хаб». Вони ніби маленькі відбитки нашої історії, адже кожне слово зберігає у собі частинку часу, коли воно виникло.
Отже, цікавість сучасних неологізмів у тому, що вони не просто прикрашають мовлення, а й розповідають про нас, про наш світ і нашу епоху. Вони — як живі свідки сьогодення, які завтра стануть історією.
СЛОВО, ЩО ТРИМАЄ...
Людмила КОВАЛЕНКО, викладачка української мови
Ми стоїмо в найважчі часи, але навіть тоді, коли руки опускаються, українська література вчить нас тримати удар. У кожному слові — сила народу, у кожній цитаті — наша пам’ять і наш дороговказ. Ці герої та автори нагадують: ми боремось за життя, за свободу і за тих, кого любимо. Сьогодні слова літературних героїв — наша броня. Світогляд яких літературних героїв Вас мотивує?
✍️Василь Кравчина у повісті «Україна в огні» Олександра Довженка «За що ми б’ємося? За що умираємо? — Голос Кравчини затремтів од глибоко напруженого хвилювання, і хвилювання передавалось бійцям. — … Ми б’ємося за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Батьківщину». ✍️Мавка у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!»
✍️Ліричний герой Василя Симоненка Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя».
✍️Дем’ян Многогрішний з повісті «Тигролови» Івана Багряного Втікач із концтаборів, сильна духом, смілива людина «Подався доганяти без надії догнати. Але — сміливі завжди мають щастя». «Краще вмерти, біжучи, ніж жити гниючи».
✍️Ліричний герой Тараса Шевченка «Борітеся — поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»
✍️Лірична героїня Лесі Українки поезії «Сontra spem spero «Так, я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!»
Ці слова — не лише цитати з книжок, а живий досвід боротьби й віри тих, хто йшов крізь темряву до світла. Вони можуть стати для нас зброєю не слабшою за меч: нагадувати, що ми не самі у своєму бою, і що найголовніше — не втратити серця.
Перезавантаження
Алла Мірошнікова, викладачка англійської мови
Літо – це час відпочинку, і я використала його з користю та радістю. Цього року моя відпустка була особливо вдалою, адже мені вдалося поєднати приємне з корисним. Подорожі позитивно вплинули як на моє емоційне, так і на фізичне здоров’я.
За цей час я відвідала сім країн Європи (Польща, Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія, Словаччина і Угорщина). Для мене це був абсолютно новий досвід. Кожна країна вразила своєю красою та особливостями. Це безліч нових вражень і яскравих емоцій, які залишаться зі мною надовго.
Я переконалася: не можна сидіти на місці, потрібно постійно рухатися вперед. Подорожі розширюють світогляд, вчать бачити життя під іншим кутом. Сьогодні діти багато подорожують, і нам, вчителям, важливо йти в ногу з часом, щоб розуміти їхні інтереси та вміти підтримати розмову.
Наші люди живуть у різних куточках Європи, діляться своїм досвідом, і я теж хочу бути в курсі того, як живуть інші. Ці знання роблять мене більш відкритою до світу і допомагають у моїй професії.
Це справляє позитивне враження, мотивує рухатися вперед і нагадує, що нові знання та відкритість до світу роблять нас кращими у будь-якій сфері життя.
СТВОРЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ПРОЄКТІВ
Тамара ВОЛОС, викладачка української мови та літератури
Хочу поділитися власними думками щодо того, що мені найбільше подобається в моїй роботі: створювати літературні проєкти, бо є можливість дізнаватися про щось нове в житті великих людей. Це можуть бути як актори, так і письменники, а також інші діячі культури. Такі люди надихають, захоплюють своїми творчими досягненнями, допомагають подолати свої труднощі та дійти до певної вершини. Наприклад, завдяки вивченню життя конкретного письменника, можна знайти маловідомі та цікаві факти, які дадуть змогу сприймати цю особистість по-іншому. Неважливо, чи це письменник з минулої епохи, чи сучасник. Я вважаю, що така робота ― це певний крок до самовдосконалення та самореалізації.
Один сервіс — замість десятка зайвих...
Ганна Москвітіна, викладачка історії
Іноді мій робочий стіл виглядає як поле бою з браузерними вкладками: уроки, творчі конкурси, перевірка робіт і ще купа «на потім». Знайомо, правда? Виявляється, надлишок інструментів не робить мене ефективнішою — лише створює хаос.
Мій рецепт — менше, але розумніше, саме тому, в роботі використовую не більше п'яті сервісів, щоб не розгубитися. Для мене важливі чотири речі: функціональність, зручність, інтеграція та безпека.
А ось мої фаворити:
Google Workspace — планування, тести, спілкування.
Padlet — інтерактивна дошка для обміну думками та матеріалами.
WorldWall — швидкі ігрові вправи, щоб зацікавити учнів.
LearningApps — інтерактивні тести та завдання без зайвої мороки.
Зараз я працюю за принципом: один сервіс — кілька завдань. Це економить час, зберігає мою енергію та наводить лад у голові.
А ви вже робили свою «цифрову ревізію»?
Який сервіс Ви б обрали, щоб навести лад у своєму цифровому житті? Поділіться своїми ідеями в коментарях!
